Відразу скажемо, що хоча в класичному списку найкасовіших фільмів усіх часів “Титанік” стоїть на третьому місці після “Звіяних вітром” та “Аватара” того ж Кемерона, різниця їх бокс-офісів невелика.
Є ще одна важлива обставина – в 1997 році “Титанік” був найдорожчим на той час фільмом, виробничий бюджет якого становив $200 млн. Швидше за все, він таким і залишився, тому що один тільки “грошовий” перерахунок з урахуванням інфляції дасть нам $330 млн., а якщо врахувати, наскільки в доларах, обганяючи інфляцію, з тих пір подорожчали будівельні та інші матеріали, то зйомки аналогічного аналогічного фільму коштували б сьогодні, напевно, десь у півмільярда доларів, тобто більше, ніж у “Аватара-2” чи на його рівні.
Такого масштабу витрати не дивні, якщо згадати, як знімали “Титанік” – у спеціально збудованому басейні на 4 млн. літрів, в якому була вміщена майже буквально копія реального “Титаніка” – вона була побудована за його кресленнями, лише на 34 метри коротше на 6 метрів нижче. Декорації також були копією інтер’єрів реального “Титаніка”, причому деякі елементи були замовлені у компаній, які у 1909-1912 роках обладнали його на верфі у Белфасті. Все це видно на екрані – до речі, Кемерон наполягає, що його фільми можна оцінити тільки в кінотеатрах, і у випадку з “Титаніком” він має рацію на 100%.
В результаті коли зараз, через 27 років, переглядаєш “Титанік”, переконуєшся в тому, що світове виробництво блокбастерів такого масштабу не тільки не пішло вперед, але, навпаки, програє “Титаніку”, де спецефекти не намальовані на комп’ютері, а декорації не зроблено з другосортних матеріалів.
Так що сьогодні, в епоху комп’ютерних візуальних ефектів (хоча Рідлі Скотт, наприклад, каже, що вони дорогі майже так само. як реальні декорації), “Титанік” у виробничому сенсі навряд чи колись повторять, не кажучи вже про те, що перевершать.
Фото: Pinterest
