Повномасштабна російсько-українська війна стала головною темою саміту лідерів країн G7 у французькому Евіані, який розпочав свою роботу 15 червня. Тон дискусії, як то кажуть, з порога задав Дональд Трамп, який відповів після зустрічі з господарем саміту президентом Макроном на запитання журналістів.
За словами глави Білого дому, завершення конфлікту з Іраном тепер дозволить йому зосередитися на врегулюванні російсько-української війни.
При цьому агентство Reuters із посиланням на анонімне «французьке дипломатичне джерело» у вівторок, 16 червня, повідомило, що всі учасники саміту погодилися з тим, що динаміка на полі бою складається на користь України, у зв’язку з чим вони заявили про готовність підтримувати Київ і посилювати санкції проти країни-агресора РФ, особливо в галузі енергетики.
Водночас Politico пише про алармістські настрої європейських союзників у зв’язку з поверненням Трампа в переговорний процесс щодо України. Зокрема, как повідомили європейські джерела видання, телефонна розмова Трампа і Путіна, яка відбулася 14 червня, викликала тривогу у європейських лідерів, які побоюються, що президент США може вести переговори з Росією без участі європейських союзников.
Як зазначає Politico, обговорюючи анонсовану нову поїздку до Москви спецпосланця президента США Стівена Віткоффа та зятя Трампа Джареда Кушнера, в Європі побоюються, що Вашингтон віддасть перевагу двосторонньому формату переговорів із Кремлем без залучення європейських партнерів.
«Трамп, позбувшись необхідності щодня займатися іранською кризою, може спробувати повернути контроль над мирними переговорами щодо України, залишити європейців осторонь і зірвати їхню стратегію максимального тиску на Росію та повної підтримки України», — пише Politico, нагадуючи про те, що найближчими тижнями ЄС має намір завершити розробку 21-го пакета санкцій проти Росії.
Провідні американські медіа пишут, що на саміті G7 в Евіані європейські союзники намагалися переконати Трампа відмовитися від колишнього тристороннього формату переговорів щодо України та розширити його за рахунок включення до нього Європи. Підтвердженням цього стала заява канцлера Німеччини Фрідріха Мерца. Нагадавши про те, що 7 червня він зустрівся в Лондоні з президентами Зеленським і Макроном та британським прем’єром Стармером, пан Мерц констатував: «Ми сформулювали п’ять основних пунктів. Це можуть бути перші кроки нової дипломатичної спроби перейти до мирних переговорів між Україною, Росією, Європою та США».
Нагадаємо, за підсумками зустрічі на Даунінг-стрит Макрон, Мерц, Стармер і Зеленський опублікували програмну заяву з п’ятьма базовими умовами мирного врегулювання. Серед них — надання гарантій безпеки для України, включаючи розгортання на її території багатонаціональних сил, збереження заморожування російських активів аж до повної компенсації збитків, негайне і повне припинення вогню. На болотах ці вимоги відразу відкинули. У країні-агресорі також відмахуються і від залучення Європи до мирно-переговорного процесу.
Тим часом про те, що Дональд Трамп готовий підтримати Україну і посилити тиск на Росію в обмін на допомогу європейських союзників у розмінуванні Ормузької протоки, повідомляє Bild із посиланням на 5 європейських дипломатів і чиновників. За даними видання, в даний час уже починають промальовуватися контури майбутньої мирної угоди. Популярний німецький таблоїд паралельно наводить свіжу цитату пана Мерца: «Трамп прагне стабілізувати рамкову угоду про припинення вогню з Іраном. Для цього йому потрібні військові ресурсы союзників по G7, щоб очистити Ормузьку протоку від мін. В обмін ми (євролідери – ред.) очікуємо від Трампа підтримки України у протистоянні з РФ. Обговорення, які ми провели між собою і з президентом США – як на офіційних зустрічах, так і під час неформальних контактів у кулуарах, — вселяють у мене певний оптимізм».
Лідери «Групи семи» вже дали зрозуміти, що готові допомогти з розмінуванням протоки, але за певних умов. Зокрема, президент Франції Еммануэль Макрон підкреслив, що відправка кораблів можлива лише за офіційним запитом США та за згодою інших залучених сторін — Ірану та Оману.
Видання Financial Times тим часом пише, що лідери G7 домовилися посилити санкції проти російського енергосектору «і це буде реальним результатом, на відміну від навколомирних «танців» Трампа».
До ідентичного висновку щодо ролі нинішнього господаря Овального кабінету, аналізуючи мирно-дипломатичний трек, приходить і голова Інституту світової політики Віктор Шлінчак. «Нещодавній масований нічний обстріл Києва чітко фіксує вже давно відомий факт: наш біль – це виключно наш біль. Коли в Києві горів Успенський собор Лаври, на галявині Білого Дому показували шоу з виступами бійців у клітках. До дня народження Трампа. І американська преса смакувала деталі поєдинку, а не черговий наліт на Київ. І це абсолютно логічно. Треба нам самим собі нарешті сказати правду: емпатія до України закінчилася приблизно у першій половині 2022-го. З цього часу більшість рішень щодо України держави приймали виключно з позиції власних інтересів, а не з почуття справедливості. Бо такий світ – цинічний і несправедливий. У світі поважають сильних. Тому скільки б ми не проливали сліз за жертвами, це не змусить Трампа дивитися на ситуацію інакше, ніж через призму вигоди. Не лише іміджевої (як вручення Нобеля), а й цілком прагматичної. Яка все ж таки полягає в намірі заробити на Росії. Що ми можемо? Тут практично єдиний варіант – ставати сильнішими. І рубати по живому все те, що всередині країни нас такими не робить», – резюме эксперт.
Водночас доктор політичних наук, експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна» Ігор Петренко робить наступний акцент: «Класична дипломатія – це коли два лідери торгуються за столом. Зеленський зараз робить інше: він виводить торг у публічний простір і веде його не з Путіним, а навколо Путіна – з російським суспільством, елітою, із західними партнерами. Путін у цій схемі не співрозмовник, а предмет розмови. Чи спрацює це швидко – ніхто не гарантує. Авторитарні системи довго тримаються на інерції та страху навіть тоді, коли цифри вже сипляться. Але для України цінність цих кроків не в тому, щоб завтра повалити Путіну. Вона у трьох речах: утримати дипломатичну ініціативу і не дати перекласти на Київ образ того, хто зриває мир; раз у раз фіксувати перед Заходом, що джерело війни – одне; і поступово підточувати в російській верхівці впевненість, що Путін – це назавжди. Це війна, перенесена в інформаційну та психологічну площину, де перемога рахується не кілометрами, а сумнівами, посіяними в потрібних головах».
Загалом і в цілому, експерти вельми скептично оцінюють повернення Дональда Трампа в мирний процес. Деякі аналітики вважають, що його спроби швидко укласти «угоду» можуть призвести до поступок, вигідних для Росії, та ігнорування інтересів Києва. Аналітики Chatham House зазначають, що адміністрація США може фокусуватися на іміджевих перемогах, а не на реальному і справедливому мирі, віддаючи перевагу якнайшвидшому заморожуванню конфлікту. Експерти вважають, що узгоджена позиція Києва та європейських партнерів є запобіжником від невигідних для України рішень. При цьому, как підкреслює Center for Strategic and International Studies (CSIS), «будь-яка успішна стратегія вимагає не лише примусу агресора до припинення вогню, а й дієвих механізмів подальшого контролю». Що стосується контролю, то на цій ниві, давайте говорити відверто, ситуація не змінюється. Там як було, так і є, а саме глухо як у танку.
