Еріка Леонард Джеймс якось сказала про саму себе, що “неймовірно сором’язлива”. Це, схоже, був спосіб напроситися на комплімент типу “як такій сором’язливій жінці вдалося створити…” Але питання тут у тому, що саме “вдалося створити”…
Література на теми БДСМ – тема надто специфічна, щоб у неї заглиблюватись. Тут, швидше за все, потрібен психіатр, як у випадку з маркізом де Садом. Але якщо таки говорити про літературу, а не маскульт, варто порівняти незліченні “відтінки”, наприклад, зі знаменитою “Історією О”, написаною французькою романісткою Полін Реаж (псевдонім Анни Декло).
Там теж все пахне психопатологією, але це все-таки література, що логічно – Анна Декло входила до французької інтелектуальної еліти свого часу, перекладала французькою мовою Івліна Во і Юкіо Місіму і була членом журі престижних французьких літературних премій. І, що характерно, проживши до 90 років, 40 з них Декло не визнавалася в тому, що Полін Реаж – вона,
Що ж до Е.Л. Джеймс, то для неї поштовхом до того, щоб стати письменницею, стала літературна і згодом кіноепопея приблизно такого ж рівня, як її “відтінки”, “Сутінки” Ентоні Майєр.
Все це говориться не докір Е.Л. Джеймс. Просто у світі існує справжня література та масова. Іноді вони навіть збігаються, як у випадку з раннім Стівеном Кінгом, але частіше – ні. Але Кінг якраз один із небагатьох справжніх письменників, які входять до числа найбагатших авторів. Інші – творці саме маскульту.
Ось і для домогосподарок, що нудьгують за сексом, який вони навигадували у своїх домашніх фантазіях, те, що відбувається в “Історії О”, надто страшне і вишукане. А книги Е.Л. Джеймс – точно за розміром.
Фото: Вікіпедія
